Шановні батьки та учні!

Нагадуємо, що з травня 2013 року набрав чинності Закон України від 16.05.2013 р. №243-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування у нічний час», який обмежив перебування неповнолітніх дітей (віком до 16 років) без супроводу батьків чи законних представників у зазначених закладах та на вулиці в нічний час.

Даним законом доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 180-1 «Порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування», а також Закон України «Про охорону дитинства» статтею 20-1 «Особливості перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування». Стаття 18 цього Закону встановлює коло осіб та місця, де не може здійснюватись продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, а також тютюну.Продаж та придбання таких виробів не може здійснюватись особами, що не досягли 18 років.

Відповідно до ст.180-1 КУпАП відповідальність за перебування дітей у розважальних закладах та закладах громадського харчування у період з двадцять другої до шостої години без супроводу принаймні одного з батьків чи іншого законного представника дитини або особи, яка її супроводжує і несе за неї персональну відповідальність, покладається, окрім батьків, на посадові особи таких закладів, незалежно від форми власності, а також на громадян-суб’єктів підприємницької діяльності.

Відповідальність за вчинення такого правопорушення настає у вигляді накладення штрафу від 340 до 850 грн. У разі вчинення повторного правопорушення протягом року штраф складає від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 850 грн. до 1 700 грн.

Розгляд адміністративних протоколів, складених за ст. 180-1 КУпАП, віднесено до компетенції районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Крім того у разі виявлення дитини в розважальному закладі у нічний час буде притягнуто до адміністративної відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов’язків (ст. 184 КУпАП).

Також Закон України «Про охорону дитинства» доповнено ст. 20-1 «Особливості перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування».

Неповнолітні з двадцять другої до шостої години можуть перебувати в закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування, лише в присутності принаймні одного з батьків чи іншого законного представника дитини або особи, яка її супроводжує й несе за неї персональну відповідальність.

Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи зобов’язані вживати заходів щодо недопущення у такі заклади з двадцять другої до шостої години неповнолітніх дітей без супроводження осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи мають право у період із двадцять другої до шостої години вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують їх вік.

Контроль за виконанням цього закону покладено на працівників міліції, зокрема підрозділи кримінальної міліції у справах дітей. З метою контролю за дотриманням норм зазначеного закону працівникам міліції у взаємодії з органами виконавчої влади (служба у справах неповнолітніх, сектор сімї, молоді і спорту, представники державних податкових інспекцій, представники громадськості, громадські організації) проводяться рейди по розважальних закладах і закладах громадського харчування, по місцях концентрації молоді, які спрямовані на виявлення фактів продажу спиртних, алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітнім та перебування дітей без супроводу дорослих у розважальних закладах після 22 години 00 хвилин.

Шановні батьки та учні школи! 

Такі заходи не мають на меті обмежити у правах дітей, а тільки обмежити можливості впливу на них негативного та небезпечного середовища. Головна мета цих заходів – попередження злочинності як з боку дітей, так і проти них. Це ефективна можливість вберегти дітей від шкідливого впливу вулиці та стимулювання відповідальності батьків за виховання своїх дітей.Просимо посилити батьківський контроль за дітьми.         

21 лютого представники всіх націй і народностей  відзначають Міжнародний день рідної мови.

Кожна мова самобутня. Вона має власні вислови, які відображають менталітет і звичаї народу. Так само, як і наші імена, ми отримуємо рідну мову від нашої матері в дитинстві. Вона формує нашу свідомість, просочує закладеною в ній культурою. Навіть притому, що глибоко проникнути в культуру іншої мови дуже важко, знання мов розширює наш кругозір і відкриває перед нами багатообразний світ. Знайомство з носіями інших мов дає можливість дізнатися про наші відмінності, здатне розсіяти страхи перед світом і зробити мислення вільнішим. 

Це свято було проголошене на Генеральній конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 17 листопада 1999 року.

Головна декларована мета Міжнародного дня рідної мови — сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн. Крім того, ЮНЕСКО виступило за зближення культур і їх активну взаємодію, зокрема, в мовних питаннях, оскільки саме мови вважаються важливим інструментом розвитку духовної спадщини планети.

Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Однак багато мов сьогодні знаходяться на межі повного зникнення. У деяких мов не залишається живих носіїв, тому одним з методів порятунку лінгвістичного багатства планети експерти називають вивчення іноземних мов.

Як сказав генеральний директор ЮНЕСКО, пан Коіхіро Мацуура «Рідна мова дорога кожному з нас. Рідною мовою ми вимовляємо наші перші слова і найкраще висловлюємо наші думки. Вона є базою, на якій усі люди розвивають свою особистість з моменту свого першого подиху, і вона є тим, що підтримує нас протягом усього життя. Вона є засобом навчати повазі до самого себе, до своєї історії, до своєї культури і, головне, до інших людей з усіма їхніми особливостями».

Українська мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Ми щиро віримо, що краса і сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей.

В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови. 

Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України

Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.

І за цю боротьбу, за нашу за вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них молоді, сильні. Ті, що лише починав жити. І сьогодні ми зібралися для того, щоб пом’янути й вшанувати Небесну сотню. Тих мужніх, незламних українців та їхніх побратимів інших національностей, чиї душі уже на небесах..

Такими словами розпочалася виховна година : "Герої не вмирають ... Просто йдуть... " яка була проведена в класі і присвячена Дню Пам'яті Героям Небесної Сотні "

                                Герої не вмирають. Просто йдуть

                   з Майдану – в небо. В лицарі – з смерті.
                   Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
                   Героєм слава – вписано у серці.

Слова поезії ,присвячені Героям,не залишили нікого байдужими

15 ЛЮТОГО БУЛА ПРОВЕДЕНА ВИХОВНА ГОДИНА 

НА ТЕМУ :  "КРІЗЬ ПЕКЛО АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ "                   

Мета. Ознайомити учнів з трагічною сторінкою нашої історії, виховувати повагу до учасників військових подій в Афганістані, розповісти про земляків , що служили в Афганістані, віддати данину пам'яті полеглим воїнам-афганцям.

 Обладнання: політична ката світу, фотографії, аудіозапис.

1.СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка. Жахлива трагедія, гинуло покоління, народжене у 60-х.    Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться.Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів — інтернаціоналістів.

Очі туманить ядуча сльоза,
Руки скувала утома,
Палить їй душу афганська гроза —
Син не вернувся додому.
В неї він був ясночолий, як світ,
Сонячно так усміхався,
Ще й двадцяти не було йому літ,
Юним навік і зостався.
Ясеночки! Синочки! Сини!
Колосочки вкраїнського поля,
Скільки ж вас не вернулись з війни ?
Скільки гибіє ще у неволі?
...Роки летітимуть, мов журавлі,
Та не полегшає втрата,
Доки ходитиме по землі Мати солдата.

    Цими словами ми починаємо годину пам'яті, присвячену річниці виводу військ з Афганістану, яка називається "Крізь пекло афганської війни"

            Сьогодні ми шануємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але ця компанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.
           Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам'ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів?

ПОМИНАЛЬНИЙ ДЗВІН ТА ТЕПЛО СВІЧОК, ЯКІ ЗАПАЛИМО МИ СЬОГОДНІ, ЩОБ УШАНУВАТИ ПАМ’ЯТЬ ПРО полеглих, згадати ТІ жалобні сторінки, ЩО не йдуть із пам'яті.Вшановує держава подвиги своїх синів, віддаючи належне героїзму. Так чому ж біль у серці?

  Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом,подвигом. Посивіли завчасно хлопці-афганці ще й донині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль одне одного. їм досі важко повертатися до цих чорних сторінок у їхньому житті, та ще важче вирвати їх, знищити й забути.

Афганістан був і залишається незаживаючою раною.
 .

·   Що ми знаємо про афганську війну ?

Учень.Афганістан - це держава , що знаходиться в Південно-Східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з них 8 млн. - афганці, а решта - таджики, туркмени, узбеки, хазарейці.  До середини 70-х років це була одна з найвідсталіших країн світу. Афганістан - це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, гірський хребет Гіндукуш з висотою гір до 7 - 8 тисяч метрів. 86 тисяч чоловік населення проживають в аулах, у злиднях. 3 млн. чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, масова неписьменність серед населення, особливо серед жінок та дітей, висока смертність.  У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, проголосив Афганістан республікою.

Учень. Нова влада взяла курс на соціалізм. Було видано закони про ліквідацію лихварської заборгованості, скасування калиму при одруженні, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Запровадили початкову освіту, надали право афганським жінкам зняти паранджу.  У мусульманських країнах такі закони були приречені на провал , бо суперечили нормам ісламу. Новий режим почав репресії проти духовенства, закривалися й руйнувалися мечеті. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони "маджахетів" ("борців за віру"). У країні спалахнула громадянська війна

Учень. Щоб зрозуміти трагізм афганської війни, потрібно хоч трохи знати про її передумови. Розставити усе на свої місця можна лише зараз, коли доступнішою стає засекречена інформація. Каталізатором військового втручання стала Квітнева революція 1978 року, про яку ми тільки що говорили. У результаті цього у грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов'язувався переозброїти афганську армію. Виходячи з цього, керівництво СРСР на чолі з Л.І. Брежнєвим продемонструвало готовність надати прокомуністичного режиму НДПА Бабрака Кармаля реальну воєнну підтримку. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликали стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984 -1985 роки.

Учень.   Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жорсока, кривава війна в Афганістані. Тривожні дні чекання, безсонні ночі та тривоги. Посивіли батьки. Тривожними були ці роки і для тих батьків, сини яких служили не в Афганістані, а на території колишнього Радянського Союзу. Де б не служив солдат, він у будь-який момент міг потрапити до Афганістану. Тому й не було спокою в Україні всі 10 років афганської війни, яка тривала вдвічі довше, ніж Друга світова війна.

За довгих 10 років цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкованих гробах. І не було у батьків упевненості в тому, ховають вони свого сина чи когось іншого… І ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі. Не забудеться це горе, не відболить іще кілька поколінь.

Учитель.Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років мовою цифр, будь-яка війна у цифрах – це моторошно й страшно.20 років тому, 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Аму-Дар’ю, генерал  Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни.

Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 850 юнаків колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330 – невідома.

Заплакало небо,

Бо біль і туга зійшлися  клином.

Свистіли кулі над Афганом,

Прощається мати із сином.

Котилися сльози рікою,

Ще б жити – та віку немає,

Лишилась невістка вдовою

Й онучка за батька питає.

Прощається мати із сином…

Прощаються гори й долини,

І більшого горя немає –

Як жити самій без дитини?

Лиш чорна хустина. Німа домовина…

«Прости», - ледь шепоче вустами.

Та чорна хустина – то туга за сином,

Заплакало небо дощами…

У класі була проведена інформаційна година : " Міжнародний день безпечного Інтернету"                                                                                Мета:ознайомити учнів з  правилами безпечного користування Iнтернетом , формувати вміння аналізувати отриману інформацію , критично мислити .        

                                                   
 У останні роки в Україні стає традицією щороку, другого вівторка лютого, відзначати всесвітній День безпечного Інтернету, введений Єврокомісією у січні 2004 року за підтримки організацій European SchoolNet та Insafe (Європейська мережа безпечного Інтернету).

На сьогодні точна кількість користувачів Всесвітньої павутини в Україні невідома, оскільки дані статистики різних провайдерів не є точними і протирічать як одне одному, так і офіційним даним. За даними Київського міжнародного інституту соціології, у вересні 2013 року уже 49,8% дорослого населення України мали постійний доступ до Інтернету, і ця величина увесь час зростає. Для більшості з нас Інтернет - це доступ до корисної інформації, однак ми часто забуваємо, що за його допомогою простіше отримати дані і про нас самих. Адреса, телефон, особисті фото, дані про родичів, паспортні дані, відомості про банківські рахунки, - ось далеко не повний перелік тієї інформації, яку активний користувач мережі зберігає на її серверах.

Не слід думати, що особисте життя залишається особистим, якщо інформація про нього є у Інтернеті. «Проблеми на роботі через необережні висловлювання на форумах, косі погляди друзів після публікації в блозі і шок начальника, який побачив фото з соціальної мережі. Саме з такими проблемами люди стикаються після безтурботного спілкування в Інтернеті. Всесвітня павутина створює репутацію для своїх активних користувачів, і змінити її практично неможливо», - пише АіФ (Аргументи і Факти). 

Інтернет-магазини зберігають інформацію про наші замовлення, можливість видалення аккаунта передбачена не у всіх соціальних мережах, а підчистити висловлювання на форумах можливо тільки після листування з адміністраторами. Усунути наслідки можуть професіонали, але компанії, які відновлюють інтернет-репутацію, не можуть дати гарантію, що з мережі зникли всі 100% інформації. Крім того, вартість їх послуг висока і досягає десятків тисяч доларів. Але зіпсована репутація - не найбільша біда. Особистими даними можуть скористатися цілком реальні злочинці. Слід також пам’ятати, що покарати людину, яка здійснює злочин у віртуальному просторі, украй складно.

АІФ з цього приводу наводить слова Олександра Ольшанського, заступника голови правління ІнАУ (Інтернет-асоціації України): «Люди поводяться в Інтернеті в принципі безтурботно. Вони не розуміють, що, по-перше, будь-яка інформація там загальнодоступна, а, по-друге, Мережа має властивість «вічної пам'яті». Якщо ви хоч раз щось опублікували, то видалити цю інформацію з Мережі неможливо. Навіть якщо ви видалите дані у джерелі - там, де опублікували, - вони все одно залишаться в копіях, кешах пошукових систем і т. д. Я б порадив користувачам десять разів подумати: чи варто публікувати в мережі Інтернет якусь особисту інформацію про себе? І якщо все ж публікуєте її, то будьте готові до того, що її зможе використовувати хто і коли завгодно. У тому числі і проти вас». 

Щоб уникнути ситуації, коли доступ до персональних даних отримає зловмисник, необхідно керуватися порадами, розробленими компаніями, що працюють у сфері захисту інформації.

ПОРАДИ:

Користуйтеся безпечними браузерами і стежте за їх оновленнями. Фахівці кажуть, що найбільше атак здійснюють на браузери Internet Explorer і Opera, які користуються найбільшою популярністю у користувачів.

Електронна пошта, логіни і паролі для входу на сайти «люблять» складність: велику кількість символів, додавання спеціальних символів (таких, як %, ?, *), цифр. Не слід використовувати в логіні та паролі акаунта своє ім'я та прізвище, дату народження, номер телефону, оскільки, підбираючи пароль, зловмисник перш за все перевірить, чи підходять особисті дані. Власники компаній, що діють у мережі Інтернет, періодично проводять дослідження щодо визначення найбільш популярних паролів. У ТОП-десятку незмінно потрапляють такі сполучення цифр та літер, як 12345 (перше місце), 123456, 11111, 123321, 000000, gfhjkm («пароль» у англійській розкладці), ghbdtn («привет» у англійській розкладці), 1234567, 12345678, qweasd. Ці та тисячі інших подібних сполучень потрапляють до словників для брутфорсу. Брутфорс (англ. brute force – «груба сила»), застосовно до галузі інформаційної безпеки, – метод злому шляхом перебору паролів; він є найбільш тривалим та не надто ефективним, однак досить часто використовуваним. Таким чином, близько 40% усіх акаунтів є доступними для легкого злому (за даними http://www.faito.ru/). 

Використовуйте індивідуальний підхід: реєструючись на різних сайтах, вводьте різні логіни і паролі. А також заведіть собі декілька акаунтів електронної пошти: для робочого листування, особистого спілкування та реєстрації на різних сторінках. Не користуйтесь послугою збереження паролів, краще кожен раз вводити його заново. Щоб не заплутатися в різноманітті даних, створіть на комп'ютері спеціальний файл для зберігання цієї інформації та копіюйте їх звідти (тільки не називайте його password, не зберігайте на Робочому столі, і не забудьте його закодувати :)).

Виявляйте менше довіри до зовнішньої інформації: не переходьте по сумнівних посиланнях, які вам відправляють поштою або з ресурсів миттєвих повідомлень, перевіряйте адреси сайтів у рядку стану браузера.

Для повноцінного захисту слід встановити ліцензійну версію антивіруса. Експерти радять уважно вивчити інструкцію з його використання, ключові налаштування виставити на максимальний рівень і встановити автоматичне оновлення програми. Після установки слід провести повну перевірку комп'ютера, а потім повторювати її кожен місяць. Підвищити рівень безпеки допоможуть комплексні системи захисту, до яких, крім антивіруса, належать фільтри спаму, файерволл (міжмережевий фільтр) тощо.

.