Це свято символізує єдність українських земель і відіграє значну роль в історії нашої країни.Свято День соборності України щороку відзначається в одну й ту ж саму дату – 22 січня. Саме цього дня у 1919 році було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки.
Використовуючи платформу Google Classroom,провели інформаційну виховну годину, мета якої була: виховання  національної свідомості учнів, людської гідності,  поглиблення знань про історичний факт злуки українського народу, прищеплення любові до Батьківщини.
Учні також брали участь у цікавій й пізнавальній вікторині на сайті Mamabook, яка спрямована на патріотичне виховання школярів. 

 
 

 Інструкція № 7-у з БЖД здобувачів освіти у приміщенні та на території навчального закладу під час освітнього процесу             Загальні положення

• Інструкція з безпеки життєдіяльності здобувачів освіти під час навчально-виховного процесу в навчаьному закладі  та на його території поширюється на всіх учасників навчально-виховного процесу під час перебування в навчальному закладі  та на його території.
• Інструкція розроблена відповідно до «По­ложення про організацію роботи з охорони
  праці» учасників навчально-виховного про­цесу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.11.2006 № 782.
• Усі учасники навчально-виховного проце­су повинні знати правила надання першої
  (долікарської) допомоги при характерних ушкодженнях.      Вимоги безпеки життєдіяльності здобувачів освіти  освітнього закладу під час навчально-виховного процесу в приміщенні школи та на її території.

• Під час перебування в навчальному закладі та на його те­риторії чітко виконувати правила безпеки
  життєдіяльності здобуваів освіти: не бігати, не штов­хатися, не кричати, не влаштовувати ме­тушливий, неконтрольований рух і рухли­ві ігри, що можуть призвести до падіння та травмування, не провокувати словами та рухами агресивну поведінку, яка може привести до бійки та травмування.
• Бути обережним  у найбільш  травмонебезпечних місцях — уважно та спокійно спускатися та підніматися сходами спус­ку та підйому, перебувати й пересуватись у вузьких коридорах, бути обережним у ту­алетах, приміщенні гардеробу, де наявні травмонебезпечні гачки, не підходити до ві­кон, не перехилятися через перила на схо­дах, не перебувати біля дверей кабінетів (їх можуть відкрити раптово в коридор), не чіпати скляні двері в коридорах, не хо­ватися за ними — ці двері призначені для зупинки проникнення диму й вогню в разі пожежі, вони найбільш травмонебезпечні.

• Мати змінне взуття на низькому стійкому підборі. У дівчат підбір має бути не вище 5 см, стійкий, з квадратною основою. Категорична заборона носіння в навчальному закладі здобуваами освіти травмонебезпечного взуття з ви­сокими підборами, підборами-шпильками для попередження падіння та травмування.
  Обережно пересуватися по щойно помитій або намастикованій підлозі щоб не впасти та не травмуватися.
• Не одягати на навчання ніяких прикрас, мати короткий  манікюр,  щоб  запобігти ушкоджень, втрат цінних речей. Якщо ви прийшли в навчальний заклад із цінними речами
  (мобільний телефон, гаманець із грошима, прикраси тощо), то їх тримати постійно при собі, не передавати нікому.
• Категорична заборона перебування в навчаьному закладі з наявністю колючо-ріжучих предметів (ножі, голки тощо). Якщо є потреба в на­явності ножиць і голок на уроках праці, то користуватися ними тільки під наглядом учителя на уроці, та попередньо прослухав­ши інструктаж з безпеки життєдіяльності.
• Категорична заборона розмахування на­вколо себе портфелем із підручниками або сумкою із змінним взуттям, кидання цих та інших предметів з метою передачі в руки іншим учасникам навчально-виховного про­цесу. Категорична заборона кидання будь-яких предметів з метою передачі іншим учасникам навчально-виховного процесу на сходах із метою попередження травм.

 Суворо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм: мати засоби особистої гігієни, регу­лярно мити руки перед уживанням їжі, до і після відвідування туалетних кімнат.

• Категорична заборона вживання в навчальному закладі  жувальних гумок з метою по­передження удавлення дітей та ушкоджень шкільного майна, особистих речей здобувачів освіти.
• На уроках підвищеної небезпеки (фізич­не виховання, трудове навчання, ритміка) виконувати вправи, задані вчителем тільки після прослуханого інструктажу та дозволу початку роботи.
• Уважно та спокійно користуватися видел­ками, скляним посудом та іншими прибо­рами в їдальні, використовувати їх тільки за призначенням.   Категорична заборона спрямовувати ложки, виделки на себе або іншу людину, щоб уникнути травм.
• Вимоги безпеки життєдіяльності учня під час проведення перерв і прогулянки про­тягом навчального дня, літньої навчальної практики.

2.11.1. Вимоги безпеки перед початком пе­рерв і прогулянки протягом навчаль­ного дня.

• Чітко визначити місце перебування класу на перерві.
• Повторити правила        безпе­ки   життєдіяльності   під   час   про­ведення    перерви    та    прогулянки.
• Виконуйте всі розпорядження вчитея або класного керівника.

2.11.2. Вимоги безпеки під час проведення перерв і прогулянки протягом на­вчального дня.

• Під час перерви будьте поблизу вителя або класного керівника.
• Виконуйте вимоги внутрішнього роз­порядку та режиму навального закладу.
• Під час організації прогулянки на ву­лиці дотримуйтеся правил безпеки та вимог режиму навчального закладу:
• обов'язкове змінне взуття та одяг за погодними умовами;
• під час прогулянки в разі наяв­ності калюж забороняється зна­ходитися поблизу них,
• у разі снігових опадів заборонені ігри в сніжки, катання на ковза­нах і катках — для запобігання падінь і травм;
• під час  перебування  на  вулиці забороняється бігати, штовхатись і влаштовувати безсистемний рух, не провокувати словами, жестами агресивну  поведінку,  яка  може призвести до бійки;   під час прогулянки учні повинні знаходитися поблизу вителя або класного керівника,  не  роз­мовляти з незнайомими людьми. У разі непередбачуваної ситуації відразу звернутися до вихователя або наставника класу, в жодному разі не підходити до тварин або незнайомих людей, не контакту­вати з ними. Особисті речі за­лишати при собі, не передавати нікому: ні однокласникам, ні не­знайомим людям для попереджен­ня пропажі цих речей.                                    2.11.3. Вимоги безпеки після закінчення пе­рерв і прогулянки протягом навчаль­ного дня.

2.11.3.1. Вишикуйтесь для остаточної «перевірки   наявності  здобувачів освіти  при  поверненні з  перерви та прогулянки протягом на­вчального дня.

Забороняється без дозволу вчителя або класного керівника підійматися до навчального кабінету або пе­ребувати в гардеробі.

• Під час навчальних занять у кабінетах під­вищеного рівня небезпеки (комп'ютерному класі, фізики, хімії, ритміки, спортивній залі, трудових майстернях)   приступа­ти до занять тільки  після  проведеного інструктажу.   Не дозволяється  заходити в кабінети або залишати їх без дозволу вчителя.
• Під чає навчальних занять чітко вико­нувати команди вчителя.   Без   дозволу не  підходити до  спортивних  предметів на спортивних майданчиках. Бути обереж­ним    — рухатися повільно та спокійно, щоб не ушкодитися від каміння, битого скла,  відкритого люку.  Самостійно  йти з заняття заборонено.
• Вимоги до безпеки життєдіяльності здобуваів освіти під час проведення масових заходів  на базі навчального закладу (актовій та спортивній залі, вестибюлі), а також на його території (спортивному майдан­чику, подвір'ї гімназії).

2.14.1. Вимоги безпеки життєдіяльності здобувачів освіти перед проведенням масових за­ходів  на базі навчального закладу, а також території наваьного закладу.

• Перед проведенням масових-заходів на базі навчального закладу, а також на його території визначити дату, час і місце проведення заходу, повторити правила безпеки життє­діяльності та план евакуації у разі надзвичайної ситуації під час про­ведення масових заходів .
• Чітко виконувати команди вчитея або класного керівника. Без його дозволу не можна заходити або ви­ходити з приміщення, де проводить­ся захід.
• Перевірити наявність вогнегасників і тканини, перших засобів пожежога­сіння, наявність аптечки, присутність медичного працівника та членів ДПД.
  Наявність двох вільних аварійних ви­ходів.

2.14.2. Вимоги безпеки життєдіяльності здобувачів освіти під час проведення масових за­ходів  на базі навчального закладу, а також території навчального закладу.

2.14.2.4. Під час проведення масових заходів у навчальному закладі перебувайте в зазначеному вителем або класним керівником  місці.

• Під час проведення масових заходів поводьте себе чинно,   пристойно, не викрикуйте. Уважно слухайте тих, хто перед вами виступає. Якщо про­водяться розважальні конкурси або вікторина з залом, не підстрибуйте з місця, чекайте, поки вас запросять на сцену.
• Після закінчення масового заходу залишайте своє місце та виходьте з приміщення тільки за командою вчителя або класного керівника, не створюйте натовп.
• Забороняється вибігати з приміщення, штовхатися під час виходу з примі­щення, де відбувався захід.

2.14.3. Вимоги безпеки життєдіяльності після проведення масових заходів з здобувачами освіти на базі навчального закладу, а також території .

• Звітуйте вителю  або класному керівнику про те, що ви пішли.
• Якщо масовий  захід  закінчується пізно, у темну пору доби або на сві­танку (випускний вечір, новорічна дискотека),   обов'язкова   наявність батьків, які вас зустрічають. .

 2.14.3.3. Після того як ви дісталися дому, обов'язково зателефонуйте вчителю або класному керівнику про те, що з вами все гаразд.

2.14.4. Вимоги безпеки в аварійних ситуа­ціях. У разі виникнення аварійної ситуації під час проведення масового заходу негайно повідомте вчителя або класного керівника.

• Чітко виконуйте команди вителя , не панікуйте, не метушіться, ні­куди не йдіть від керівника.
• Якщо непередбачувана ситуація ви­ходить з-під контролю дорослих, по­трібно терміново зв'язатись із служ­бами екстреної допомоги (101   — пожежна охорона,   102  —  міліція,
• — швидка медична допомога, 104 — газова служба) або рідними за мобільним  зв'язком,   вказуючи своє  прізвище,  ім'я,   номер   свого телефону та коротко описавши си­туацію,  що  склалась.  Обов'язково вкажіть адресу закладу: телефон приймальні                                                         Вимоги безпеки життєдіяльності здобуваів освіти навчального закаду під час навчально-виховного процесу в примі­щенні навчального закладу та на її території в разі, якщо аварійна ситуація виходить з-під контролю до­рослих.

• Якщо аварійна   ситуація   вийшла   з-під контролю дорослих, не панікуй, пам'ятай, що безпека твого життя залежить від тебе. Оціни правильно ситуацію і дій відповідно до правил і вимог цієї інструкції з безпе­ки життєдіяльності. Намагайся залишити аварійно-небезпечне місце.
• Пам'ятайте номери    викликів    екстре­них служб, у разі потреби, звертайтеся до спеціалістів за номерами, зазначеними у п. 2.14.4.3.

 

Правила безпечної поведінки на водоймах                                  взимку

 

 

Обережно, лід! 

         Зима - чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радощів вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах! Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід, а саме тонкий лід.

        Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини .

         Ця інформація досить цікава:

лід блакитного кольору - найміцніший, а білого - значно слабший.

        Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см.

         Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані. 

        При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см. 

        Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов'язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці.

          Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг! 

 

 

         Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.

      Спробуємо з’ясувати, що трапляється з людиною, яка опинилася в холодній воді .

            У людини в крижаній воді перехоплює дихання, голову ніби здавлює залізний обруч, серце скажено б'ється. Щоб захиститися від смертоносного холоду, організм включає захист – починається сильне тремтіння. За рахунок цього організм зігрівається, але через деякий час і цього тепла стає недостатньо. Коли температура шкіри знижується до 30 градусів, тремтіння припиняється і організм дуже швидко охолоджується. Дихання стає все рідше, пульс сповільнюється, тиск падає. Смерть людини, що несподівано опинилася в холодній воді, наступає найчастіше через шок, що розвивається протягом перших 5–15 хвилин після занурення у воду або порушення дихання.

        

 

 

             У випадку, якщо ти все ж провалилися під лід:

• не піддавайся паніці, утримуйся на плаву, уникаючи занурення з головою;
• клич на допомогу;
• намагайся вилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;
• намагайся якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;
• вибравшись на лід, перекотися і відповзай в той бік, звідки ти прийшов, де міцність льоду вже відома.

 

       Далі тобі необхідно переодягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуй будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, по можливості випити чогось гарячого.

      Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя почесно, але перш ніж кинутися до того, хто провалився, тобі необхідно:

• покликати (якщо це можливо) на допомогу дорослих;
• знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку);
• оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього.

 

       Якщо ти впевнений, що зможеш (чи готовий) врятувати людину, то:

• крикни, що ти йдеш на допомогу;
• наближайся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки;
• підклади під себе лижі, дошку, фанеру;
• обговори свої дії з постраждалим (домовся про команду, на яку потужним ривком ти будеш його тягнути, а він в цей час намагатиметься виштовхнути тіло на поверхню);
• не підповзаючи до самого краю ополонки, подай потерпілому палицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід;
• витягнувши потерпілого на лід, разом із ним поповзом повертайся назад.

     Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку.

                

       Отже, будь обережним, не ризикуй своїм життям!

                    Не виходь на лід без дорослих!

 

Щиро вітаємо з Новим роком! 

Нехай цей рік Бика буде наповнений тільки радісними подіями, цікавими пригодами і щасливими зустрічами! Нехай у 2021 році   достаток примножиться, а здоров'я додасться! Щиро бажаємовсіх благ і блискучих успіхів!

 

 

 

ПРОФІЛАКТИКА ГРИПУ ТА ГРВІ 

 

Профілактика грипу та ГРВІ Грип — це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті. Епідемічні спалахи припадають на холодну пору року. Збудник – вірус трьох типів: А, В, С. Віруси грипу В і С викликають поодинокі захворювання, вірус типу А найчастіше стає причиною спалахів хвороби. В останні роки, згідно інформації Українського центру грипу, в минулих епідсезонах циркулювали віруси грипу А (Н1N1) California, А (Н3N2) та віруси грипу В, що не виключає їх циркуляцію і в епідсезоні 2016-2017 років. Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги. Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу. Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом – коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого. Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів – це, в середньому, 7 днів. При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома - щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них. Такими симптомами є: підвищена температура тіла, біль у горлі, кашель, нежить, біль у м'язах. З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря - його слід викликати додому. Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів. Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою — її життя. Викликайте "швидку" чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми: сильна блідість або посиніння обличчя, затруднення дихання, висока температура тіла, що довго не знижується, багаторазове блювання та випорожнення, порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість, болі у грудній клітці, домішки крові у мокроті, падіння артеріального тиску. Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів — небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого. Особливо небезпечним грип є для представників груп ризику – це діти до 5 років (особливо – діти до 2 років), вагітні жінки, люди віком від 65 років, люди з надмірною вагою, хворі на діабет, хворі на хронічні серцево-судинні захворювання, хворі на хронічні захворювання легенів, люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями. Також сюди належать професійні групи ризику - медичні працівники, вчителі й вихователі, продавці, водії громадського транспорту, усі, хто працює в багатолюдних місцях. Найефективнішим засобом профілактики грипу є щорічна вакцинація – це специфічна профілактика. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною. Найкращий час для проведення вакцинації — напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то щеплюватись можна і впродовж всього сезону. Це посилює здатність організму протистояти грипу. Розвиток імунного захисту починається з 2-го дня після вакцинації і сягає максимуму через 2-3 тижні. Імунітет зберігається від 6 до 12 місяців. Ще є неспецифічна профілактика, це коли людина власними силами може захистити себе від захворювань на грип та ГРВІ. Для цього потрібно: уникати скупчень людей, користуватися одноразовими масками при необхідності, регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання, повноцінно харчуватися з введенням в їжу натуральних вітамінів, висипатися, уникати перевтоми, мати чисті руки, користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками, загартовуватись, займатись спортом, ходити більше пішки, при необхідності використовувати хімічні засоби профілактики, які є в аптеках (вітаміни, противірусні препарати) Не займайтеся самолікуванням! Відповідне медикаментозне лікування хворому призначає тільки лікар!

      З історії свята Андрія Первозванного

В народі говорили: «Зима прийшла і празничків привела». І дійсно: взимку ледь не кожного дня — свято. Однак з-поміж усіх «празників» день Андрія Первозваного (13 грудня) був одним з найочікуваніших і найвеселіших. Недарма подекуди його називали ще «великими вечорницями».

• Хоч Андрій Первозванний — християнський святий, але звичаї і обряди в цей день мали дохристиянський характер: вгадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити».

    Саме Калитою і називали часто наші предки андріївські вечорниці — за назвою солодких коржів, які випікали спеціально на свято.

    Власне, про те, як святкували вечорниці, чому свято вважалося парубочим і до яких ворожінь вдавалися дівчата, аби передбачити долю, — розповідаємо в сьогоднішній статті.

    ЯК ВІДБУВАЛОСЯ СВЯТКУВАННЯ?

    Андріївські вечорниці — одна з найцікавіших традицій, що крізь віки дійшла до нашого часу. За українським звичаєм, ввечері 12 грудня молодь збиралася на вечорниці, влаштовуючи на них усілякі дійства — ворожіння, забави і співи.

• Варто зазначити, що батьки всіляко заохочували своїх дорослих дітей до участі у вечорницях. Мати не відмовляла доньці в продуктах для гуртової вечері, а батько виділяв синові певну суму грошей. При цьому наставляли: «Ходи та розум при собі носи».

    Парубки та дівчата заздалегідь збиралися і радилися, як найкраще провести свято. Наперед визначалися також, в якій хаті будуть проводити вечорниці. То повинна була бути оселя самотньої жінки, яку шанували на селі. Вона мала приглядати за бешкетною молоддю.

• Цікаво, що навіть на маленьких хуторах було не менше, як дві хати для вечорниць, бо вважалося, що ходити на ті самі вечорниці рідним братам чи рідним сестрам не годиться.

    В одній хаті, залежно від розмірів, могло збиратися 5–15 дівчат та десь зо 20 хлопців. Якщо дівчата здебільшого трималися тільки свого гурту, то хлопці могли відвідувати усі вечорниці в своєму селі і навіть ходили на «чужі» села, «роздивлялися, де є гарні та моторні дівчата».

    Як тільки вечоріло, дівчата йшли до господині, де мали відбутися вечорниці, і брали з собою різні продукти: мак, олію, муку, мед, гриби, сухі фрукти, рибу.

• Частина з них залишалася господині в знак подяки за те, що дозволила проводити вечорниці.

    Із принесених продуктів дівчата готували пісні страви: вареники (з капустою, сливами, вишнями, маком), узвар, книші (пироги з начинкою), пшоняну чи гречану кашу, рибу, капусту, голубці, кисіль тощо. В різних куточках України готували різні страви, однак вареники в згадках зустрічаються найчастіше.

    Після заходу сонця приходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналися забави, співи. Починалося все із цікавих історій, які переказували хлопці, поки деякі дівчата з господинею на­кривали на стіл.

• Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти й небилиці (побрехеньки), щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було дочекатися ночі, щоб наворожити собі свою доленьку.

    Традиційні андріївські вечорниці починалися з веселого дійства — кусання калити.

    ЩО ТАКЕ КАЛИТА?

    Калита — це великий солодкий корж із білого борошна, що символізує новонароджене Сонце. Він мав іще декілька назв, зокрема: «каланта» (Холмщина), «бакала» (Канівщина), «бала» (Східна Волинь).

    До випікання калити долучалися всі дівчата. Замісивши окремо свій шматок тіста, вони клали їх до спільної діжі й домішували разом, причому зберігаючи певну почерговість — від найстаршої дівки до наймолодшої.

    Корж робили великий (35-40 см у діаметрі), переважно округлий, з діркою посередині.

• На Південному Побужжі калита випікалася із зубчиками по краю і дірочками поміж ними (витискали наперстком).

    Прісне тісто запікалося так, щоб його нелегко було вкусити. Готову калиту змащували медом, посипали маком, родзинками (подекуди — сухими вишнями).

• На Вінниччині калиту приправляли запашними травами.
• На Київщині з тіста розкачували тоненького коржа, посипали його цукром (або змащували медом), прикрашали калиною, потім на нього накладали знову такого ж коржа і також прикрашали.

    Поки калита випікалася, дівчата готували хату до зустрічі хлопців — чисто її мели і готували страви. Коли ж вечеря була готова, а калита спечена, запрошували парубків.

    І ось наставала година, коли молодь здійснювала головний ритуал Андрієвих вечорниць — кусання калити. Для цього корж підвішували на червоному поясі чи гарній стрічці (теж червоній) за дірку, що була посеред коржа чи збоку, дуже високо або на відстані людського зросту так, щоб можна було схопити зубами.

• Калита під стелею, за віруваннями наших предків, символізувала сонце і бога-предка, бога шлюбу; мак у коржі — символ зірок в небі, дітей Сонця, а ще багатства та достатку, що його творить і подає Сонце-Дажбог.

    Далі обирали вартового до калити (Калитинського), якого ще називали писар, дід, піп, Коржовський тощо. Цей чоловік мав бути вельми дотепним, балакучим, щоб умів усіх розсмішити.

• На Волині, крім «діда», біля калити стояла ще й «баба» з прилаштованим на спині горбом. А на Харківщині калиту вартувала вечорнична мати та розгойдувала її так, щоб важко було вкусити.

    За правилами цієї гри, треба було відкусити коржа (або й зірвати його), не допомагаючи собі руками, і при цьому не засміятися. Котра дівчина або парубок засміються, перш ніж відкусити коржа, тих писар мазав по губах сажею (глиною, медом, ряжанкою).

    Отож, кожен з учасників вечорниць (подекуди — лише хлопці) почергово сідав на коцюбу (кочергу, рогача, лопату тощо), як на коня, і «їхав» від порога до калити, приказуючи «Їду-їду Калиту кусати!».

• В деяких регіонах перед кусанням потрібно було станцювати швидкий танок «коцюбу», перестрибуючи через навхрест покладені на підлозі коцюбу і рогачі таким чином, щоб не зачепити їх.

    Гра в калиту тривала доти, доки всі учасники вечорниць не під’їдуть до коржа. Бувало, вішали і по два-три коржі. Якщо після гри залишалося трохи калити, то дівчата розламували її і підносили хлопцям, а також усім присутнім у хаті, примовляючи: «Калита, калита, солодка була, тепер ми її з’їли, за женихом полетіли».

• Бувало, що дівчата не з’їдали свій шматок, а ховали за пазуху, потім клали під подушку, вірячи, що присниться наречений.

    І хоча гра в калиту містила в собі значний елемент розважальності, вона була своєрідним іспитом на зрілість. Тобто, це такий собі український різновид ініціації (переходу дівчат та парубків з однієї вікової категорії у іншу). Вважалося, що оженяться чи вийдуть заміж тільки ті, хто відкусить шматок, не засміявшись. А пустосміх залишався ще на рік парубкувати чи дівувати.

    Після гри в калиту дівчата запрошували хлопців до столу (подекуди калиту відкушували після вечері).

    ЯК ДІВЧАТА ВОРОЖИЛИ?

    Дівчата цілий рік чекали Андрія, аби поворожити та дізнатися свою долю. Ворожіння були з водою, вогнем, зерном, деревиною, соломою, воском, домашніми тваринами і птицею, окремими речами тощо.

    Ворожили гуртом (і хлопці, і дівчата), групою (дівчата ворожили, а хлопці тільки спостерігали, часом різними жартами намагаючись їм перешкодити) та на самоті (коли не повинно бути свідків).

    Типів ворожінь і їхніх варіантів було безліч. Розглянемо лише найбільш характерні та розповсюджені:

    1. Ворожіння на балабушках

    Першим ділом дівчата пекли балабушки — круглі коржики на воді. Воду на ці коржики дівчата носили із криниці чи ополонки ротом.

• Носили так, щоб хлопці не бачили, бо як побачать — почнуть смішити і доведеться знову бігти за водою.

    Коли вже коржики спеклися і охололи, дівчата позначали свою балабушку кольоровою ниткою або папірцем і розкладали їх рядочком на долівці — на постеленому рушнику. Потім до хати впускали голодного пса, який і «вирішував долю». Котру балабушку він обере першу, та дівчина вийде заміж швидше за інших.

    2. Гадання з чоботом

    Дуже поширеним було кидання чобота. Для цього брали червоний чобіт та перекидали його через голову. В котру сторону показуватиме носик взуття, звідти й прийде майбутній наречений.

• Також із чоботами було пов’язане таке гадання: дівчина одягала взуття на руку та «крокувала» від стіни до дверей. Кожен раз як «ступала» на землю казала: «молодець», «вдівець», «буду дівувати». З котрим словом вийшла з хати — те її й чекає.

    3. Ворожіння з вогнем, водою і воском

    Відбувалося воно так: хлопці і дівчата прикріплювали маленькі воскові свічечки (позначені іменами) до половинок шкаралуп горіхів або зроблених з воску мисочок.

    Наливали воду в миску, опускали туди запалені свічечки і спостерігали за їхнім рухом.

• Якщо свічечки парубка і дівчини зіштовхувалися і разом пливли, це означало, що вони скоро поберуться.
• Чия свічка потоне, той чи та буде без пари.

    4. Гадання на дровах

    Дівчата дуже хотіли знати, якого будуть мати чоловіка: багатого чи бідного. Тож для цього гадання брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно — сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо — гладеньке, то бідний посватає.

    Також в деяких місцевостях дівчат посилали набрати дров. Вони брали по в’язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

    5. Ворожіння з тарілками

    Крім ворожінь про одруження, яких було найбільше, дівчата намагалися розгадати таємницю: а яка ж на них доля чекає. Для того на столі під три (або п’ять) перевернутих догори дном миски клали перстень, стрічку, барвінковий віночок, ляльку, очіпок, хустку, нитки, квітку, коралі, тощо.

    Дівчата, що мали ворожити, по черзі виходили з хати, а в той час вечорнична мати підкладала якісь із зазначених предметів під миски.

• Набір з трьох-п’яти предметів у різних місцевостях України був різний, однак віночок і очіпок входили до нього повсюдно.

    Дівчата поверталися по одній до хати і, не знаючи, під якою посудиною що лежить, піднімали одну з них. Якщо натрапляли на:

• віночок, квітку, стрічку, то мали ще довго дівувати;
• перстень, очіпок чи хустку — вийти незабаром заміж;
• коралі — залишитися в дівках;
• хліб — бути багатою;
• вуглик — чоловік буде ковалем;
• нитки — ткачем;
• чарку — п’яницею.

    Лялька і цибуля віщували, що дівчина стане покриткою, а свічка, хрест, земля в хусточці вістили смерть.

    6. Гадання на вулиці

    Після гуртових ворожінь у хаті дівчата виходили надвір, де продовжували свої ворожіння уже без парубків:

• Ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: «Молодець, старець». Останній кілок обов’язково оглядали. Якщо кілок тонень­кий і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде.
• Часом дівчата називали кілки іменами знайомих парубків. На кого випадав останній кілок, той буде її чоловіком.
• Вибігали також на вулицю, зупиняли першого зустрічного та питали в нього ім’я. Вірили, що таке ім’я буде в майбутнього чоловіка.

    Ворожіння часто супроводжувались сміхом, жартами, вигуками, а то й сльозами (коли дівчині не випадало заміжжя). Після вечері молодь багато співала, танцювала («гопака», «козачка»).

• Там, де постили, не танцювали.

    Веселощі часом тривали цілу ніч. Після вечорниць розходилися (подекуди залишалися ночувати). Вдома дівчата продовжували ворожіння.

    7. Ворожіння на самоті

    Перед сном дівчата випивали солоної води і промовляли: «Хто мені долею призначений, той мені пити дасть». Уві сні мав з’явитись її майбутній чоловік.

• Щоб приснився суджений, дівчата також клали під голову гребінь, стрічку або жито, приказуючи: «Хто зо мною буде жито жати, з тим я буду вік вікувати».

    Писали також на клаптиках паперу імена хлопців і клали під подушку. З чиїм ім’ям витягне папірця вранці, за того парубка піде заміж.

• Котрій з дівчат нетерпеливилося і хотілося зараз же побачити судженого, та, вбравшись як на весіллі наречена, запалювала дві свічки, ставила двоє дзеркал і сідала між ними. Опівночі у дзеркалі повинен був з’явитися жених.

    Вранці 13 грудня, до сходу сонця, дівчата йшли а садок і ламали вишневі гілки, як і на «Катерини», ставили їх у воду та просили Долю, щоб до них ласкава була, щоб гілки зацвіли до Нового Року (за старим стилем). Якщо гілочка зацвіте, то буде вона щаслива чи вийде заміж, а як всохне, то її чекає «гірка доля» або ж смерть.

    ЧОМУ КАЛИТУ НАЗИВАЛИ ПАРУБОЧИМ СВЯТОМ?

    «Свято вважається парубочим, бо на Андрія парубкам дозволялося бешкетувати. І громада їх за це не карала», — розповідає працівниця відділу фольклору музею Івана Гончара Наталія Хоменко.

    За віруваннями предків, в Андрієву ніч світ перебував на межі хаосу. На ознаку такого стану в природі, парубкам також дозволялося безкарно робити будь-які збитки.

    Парубки вдосталь користувалися цією нагодою: і ворота знімали, і шибки у вікнах розмальовували, і стежки, по яких дівчата ходять додому, соломою посипали або поливали буряковим квасом.

• Часом викрадали та ховали предмети одягу, прикраси, або підстерігали дівчат на вулиці та лякали.

   А найвеселішим розіграшем було заклеювання вікон папером або замальовування сажею. Від цього в хаті було темно і господарі, думаючи, що ще ніч, могли проспати й до обіду.

   Найчастіше бешкет чинили тим господарям, які чимось дошкуляли парубочій громаді — скажімо, не пускали дочок на гуляння.

• При цьому хлопців вмовляли бути ввічливими, ставили могорич. Однак допомагало це не завжди — на ранок, наприклад, віз міг опинитися на хаті, а ворота — в річці.

    Як ми бачимо, Андріївські вечорниці — це веселе та колоритне свято, яке давало можливість молодим хлопцям і дівчатам ближче познайомитися, поспілкуватися і розважитися після важкої роботи.